23.04 Англійська мова 11 клас

Тема виховного заходу. Виховуємо в собі леді та джентльменів

Вік учнів: 10 – 11 років

Мета: поглибити знання п’ятикласників про етикет і його важливість у житті людини, опираючись на проблемні ситуації, поставлені перед учнями; формувати в учнів вміння оцінювати свою поведінку; навчати учнів жити у злагоді з оточуючими, сприяти розвитку їх культурного рівня; виховувати  повагу у стосунках один з одним. 

Технології: ігрові,  технології колективно-критичного мислення, інтерактивні,
Обладнання: комп’ютер, повітряні кульки, зображення для кульок ( шляпка і циліндр, емоції, одяг), табличка «Експерти світового етикету»,  зображення трьох національностей (українці, японці, німці), правила становлення леді та джентльменів, фото людей, яких можна назвати леді та джентльменами, «мікрофон», презентація «Правила поведінки у школі», магічні дзвіночки.

Перебіг виховної години

Вступне слово вчителя

       Джентльмен – це чесна, благородна, поважна людина, яка не дозволить собі негативного вчинку, людина, на яку завжди можна покластись. Освічена, гарно вихована людина, яка постійно дотримується етичних правил.

       Діти, як ви думаєте, про кого я говорю? – Так, це леді і джентльмени. У сучасному світі вони зустрічаються нам щодня, навіть якщо вони без смокінга або шляпки. Леді і джентльмени – це стан людини, який живе в її серці.

      Тож сьогодні наше завдання – розібратися, що треба робити для того, щоб стати леді або джентльменом.

Постановка завдання до класу

     Діти, давайте уявимо, що ці дві кульки – це люди. Чи можемо ми їх назвати леді або джентльменом? – Ні. Як ви вважаєте – чому? (діти називають, які якості вони повинні мати). Серед тих, хто використовує ці правила у своєму житті, можна назвати королеву Великої Британії Єлизавету ІІ, індіанську бізнес леді Опру Вінфрі, українців Сергія Бубку, Марію Єфросініну.

    Тож давайте допоможемо кулькам.

     На нашому уроці присутні експерти зі світового етикету, які нам розкажуть про деякі правила поводження в їхніх країнах.

Ситуація «У театрі». «Інсценізація»

     Давайте розглянемо таку ситуацію:

«Олеся й Богдан з нетерпінням чекали на цей день. У драматичному театрі – прем’єра! Так було складно купити квитки. Та ось нарешті наші герої – глядачі театральної вистави та ще й на першому ряду! Проте на обличчі у них зовсім не радість та захоплення. Тож під час антракту вони почали сперечатися:

-         Богдане, як ти міг прийти до театру в цих жахливих кросівках і спортивному костюмі!...

-         Теж мені вихована! Дарма, що причепурилася! Прибігла, коли в залі вже вимкнули світло, наступила п’ятьом глядачам на ноги, а чотирьох штовхнула ліктями…

-         Не чотирьом, а лише одному…»

Чи однаково розуміють вислів «бути вихованим» Олеся і Богдан?

Як треба було поводитись кожному з обох дітей?

(Учні розігрують схожу ситуацію, демонструючи правила поведінки у театрі. Одягають кульки у відповідний одяг)

Японський експерт з етикету

     Оскільки 2017 рік – рік Японії в Україні, давайте запитаємо нашого японського експерта, що в їхній країні є етикет.

     «Японці ввічливі й стримані люди і правила етикету для них дуже важливі.

     На офіційній зустрічі треба одягтися відповідно. Це значить ніяких джинсів, шортів, спідниць-міні.

     Жінкам настійно рекомендується бути в досить довгій спідниці. Ніяких босих ніг – тільки шкарпетки.

     Не торкайте японців руками! Не намагайтеся з ними обійматися при зустрічі, взагалі не доторкайтеся до них. Єдиний дозволений фізичний контакт – це рукостискання, та й то краще почекати, поки японець сам простягне вам руку. У всіх інших випадках обмежтеся уклонами. Японці спілкуються один з одним на відстані.

     Додому японці запрошують найближчих друзів. Обов’язковою умовою є приходити в гості з подарунками,навіть якщо це буде невеликий сувенір. Одним із жорстких правил є те, що вуличне взуття знімається біля входу.»

Ситуація «Приймаємо гостей». «Уявний мікрофон»

     Може, приймаючись гостей вдома, можна забути про правила? Слухаймо далі:

«Нарешті у Наталки з’явилась подруга! Це була новенька дівчинка у класі. Тому Наталка запросила новеньку Настуню до себе додому на день народження.

    Веселий дзвоник сповістив про першого гостя – це була Настуня. Дівчинка зайшла, привіталася і подарувала Наталці подарунок. Іменинниця подякувала і швидко відкрила пакунок. Там була коробка з пазлами із зображенням Білосніжки. «У мене вже є такий пазл!» - уголос промовила Наталка. Гостя зашарілася, але не розгубилася: «Добре. Влаштуємо перегони, хто швидше складе картинку». Під час вечірки інші дівчата із задоволенням брали участь у конкурсах. Та найбільше їм сподобалось складати пазли на швидкість. Новенька Настуня охоче спілкувалась з іншими дівчатками, аніж з іменинницею. А Наталка і досі соромиться, дивлячись на  поличку з пазлами»

Використовуючи уяний мікрофон, дайте відповіді на запитання:

-         Чому Наталка соромиться дивитися на пазли?

-         Що не так зробила Наталка?

-         Як би ви вчинили на місці дівчинки?

-         Як ви гадаєте, чи залишаться дівчатка гарними подругами?

Український експерт з етикету

     А як же прийнято приймати гостей у нас в Україні. Послухаймо експерта.    

       «Неповторний та самобутній етикет має і наш український народ.
       Наприклад, ідучи в гості українці обов'язково приносили із собою подарунки, які зазвичай були простими – це хлібина або шмат ковбаси.
       В українській родині завжди панував культ гостинності. Ще в сиву давнину київський князь Володимир Мономах у своєму "Повчанні дітям" зазначав: "Вшануйте гостя, хоч би звідки він до вас прийшов".
     Досить поширеною у селах був звичай "шапкування". Зайшовши в хату гість повинен скинути шапку чи інший головний убір. Обовя'язково повинен посміхнутися і привітатися зі словами: "Здраствуйте у вашій хаті, на хліб – сіль багатій". Ці норми етикету виховували моральні чесноти – повагу, ввічливість, доброзичливість, адже скривдити гостя означало скривдити Бога.
     За нормами народного етикету умови гостювання суворо регламентувалися. По-перше, не прийнято було ходити в гості під час польових робіт. По-друге – негативно засуджувалось гостювання в будні дні.»

(Діти обирають доброзичливі міміки і прикріпляють їх до кульок)

Правила поведінки в школі. Презентація

Німецький експерт з етикету

     2017 – 2018 н.р. – це рік німецької мови. Давайте ж запитаємо німецького експерта з етикету, які правила заведені в їхній країні.

     «Як відомо, німці акуратні люди. Вони – пунктуальні, тобто не витрачають час дарма. Німці ніколи не ведуть «пустих балачок».

Музична пауза.

     А щоб не витрачати свій час, у леді та джентльменів є хобі. Це може бути заняття спортом, читання книжок, малювання або гра на музичних інструментах. Тож давайте послухаємо чарівну мелодію флейти у виконанні однієї з наших учениць.

Робота в групах. Розігрування міні-ситуацій і їхнє обговорення

1)    «У парку»

Одна дитина розсілася на лавці і розклала на ній свої речі, поклавши ногу на смітник. Троє дітей, гуляючи парком, хочуть сісти на лавці. Одна дитина їсть цукерки або морозиво і хоче викинути сміття у смітник.  

2)    «Після школи»

Після школи однокласники вирішили разом піти до кафе. Але виявилось, що не у всіх дітей із собою є гроші.

3)    «На перерві»

На перерві діти спілкувались. Повз них проходив учень, який зачепив одного зі співрозмовників. Той учень вибачився, а той, кого зачепили штовхнув його у відповідь.

  

4)    «Відвідування хворого вдома»

Однокласники вирішили навідати вдома хвору однокласницю. Вони довго сиділи, розповідали про справи у школі, хизувалися своїми обновками. Потім сказали, що вже пішли, бо на дворі гарна погода, і вони підуть гуляти до парку. Хвора дівчинка засмутилася.

Заключне слово вчителя

Подумаєш! Або в країні Навпаки

    «Хто це штовхається біля входу  до транспорту?  «О, ні! Це не мій учень», - думала учителька, їдучи до школи. Вона мріяла, бо насправді це був Андрій. Він байдуже сидів, коли поруч стояв дідусь. «Нема чого возитися так рано», - виправдовував себе хлопець. «Невже це той Андрійко, що у школі поводиться ввічливо?» - турбувала вчительку думка. «Подумаєш! Цяця велика! Постоїть, він зараз вдома насидиться, а мені учитися!» - тішив себе Андрій.

 Раптом Андрій побачив юну леді, яка вчиться з ним. Поступитися місцем, то справжній сміливий вчинок.
«Отак просто поступитися? Підвестися і сказати « Оксано, сідай, будь ласка». А що як друзі подумають, ніби я в неї закохався (навіть якщо насправді закохався)?.. Ганьба! Жах! Ні, я краще посиджу і вдам, ніби я не бачу тої Оксани...» Подумаєш !

    У класі було все як завжди: хтось грюкнув дверима, хтось прочитав чужу записку, інший стукнув однокласницю по голові книжкою, бо вона з необережності зачепила його портфеля, Дмитрик, зручно всідаючись, смикнув Оксанку за кіску, так він робить завжди . Тут раптом прийшов Вадим, гроза класу, замість потиску руки – кожному хлопцеві підзатильник, а хто противиться, то ще й дістане кликуху. Подумаєш! Які дрібниці!

    Розпочався урок. Дарина відповідає, дуже хоче виправити свою погану оцінку, аж тут комусь закортіло в туалет. Та що там такого? Подумаєш! Дарину перебив! Зате в туалет сходив. Погуляв коридором. Дійсно погуляв, тягнучи час. На перерві цим коридором він не пливе, як зараз, – несеться, як ураган, збиває з ніг однокласників, хапає за ноги Петра і так тягне, поки не змучиться. А Петро? Що Петро? Він не противиться, дарма ,що костюм новенький, зате повозився! Подумаєш! Дрібниці! Мама і так вдома сидить, випере, завтра знову Петько  - як нова копійка.

     Що то за гармидер ! ЕЕЕ! Та ви не розумієте, то вчителька затрималася на нараді, а в класі всі хочуть тиші! Оленка репетує « Будьте тихо», Валя ходить між рядами , роздає штурханці за непослух, ще двоє хлопців  один наперед другого кричать ,аж голос охрип «Позакривайте роти». Подумаєш! Гармидер! Ми просто хотіли тиші.
   У їдальні Павло сьорбав борщ. А Вадим насипав солі  в стакан з компотом Орисі? Подумаєш, скривилася! А може, то він так залицяється. У нас так багато хлопців залицяються: крутять руки дівчатам, називають образливими словами, відбирають їхні речі. Та ви що? Це вони не зі зла, боронь Боже, то вища матерія, то Любов. А що Тетяна плаче! Подумаєш! До завтра забуде.

  Може, хтось упізнав себе? Та ви що? Не може бути! У нашому класі все навпаки: хлопці – справжні джентльмени, дівчатка – леді. А те, що десь в якійсь країні таке існує, то нас не стосується. Ми ввічливі, виховані. Якщо хтось трошки і боровся із двома вовками у собі, то він обов’язково переборе у собі зло. Адже перемагає та сила , яку ти у собі плекаєш. Подумаєш? Обіцяй, що подумаєш…

       Так заведено, щоб згадати приємну подію зі свого життя, треба подзвонити у дзвоник. Тому на згадку про наш урок я хочу вам подарувати ці дзвоники. Я сподіваюсь, що вони допоможуть вам пригадати, як себе треба поводити у будь-якій життєвій ситуації і виходити з неї як справжні леді та джентльмени.